У Михайлівському Золотоверхому монастирі створили музейно-археологічний простір над фундаментами Надбрамної церкви XII століття — спорудою, що функціонувала як брама в системі оборони древнього міста. Проєкт розвинув територію, яка понад двадцять років залишалася недовиконаною музеєфікацією.
Археологічні розкопки кінця 1990-х років розкрили складну históю будівництва на цьому місці. Спочатку в X–XI століттях тут розташовувався могильник, з якого виявили людські останки у склепах. Дерев’яна брама періоду раннього розселення замінилася у XII столітті мурованою конструкцією із бутового каменю на вапняно-глиняному розчині. Розміри церкви складали 10,82 на 8,4 метра — цегляну споруду прикрашали фрески, а понад тисяча кубиків смальти свідчать про наявність мозаїчної ікони на стінах. У XIII–XVI століттях будівля зазнала послідовних руйнацій і остаточно розібрана.
Розчищення фундаментів розпочалось із просту інформаційного огляду та розвинулось у масштабний волонтерський проєкт тривалістю вісім місяців. Команда виявила цінні артефакти — давньоруську цеглу-плінфу з видавленими слідами лап київських собак, що гуляли по матеріалу до випалу. У павільйон-ротонді розташували консервовані фундаменти, облаштували інформаційні стенди про період X–XIII століть.
Для девелопменту історичного простору залучились як державні установи, так і приватні учасники — архітектурні бюро надали матеріали, волонтерські організації забезпечили монтажні роботи. Це демонструє можливість реактивації заморожених музейних проєктів через партнерство.
Найближчим часом планується розширення експозиції археологічними знахідками та організація тематичних виставок. Для девелоперів такі проєкти формують культурний пласт міської інфраструктури, підвищуючи привабливість центральних районів для інвестицій у нову забудову навколо історичних ядер.
