Понад 100 тисяч мадридців вийшли на вулиці 24 травня з вимогою врегулювати орендний ринок, що став недоступним для середнього класу. За п’ять років оренда у столиці Іспанії подорожчала більш ніж на половину — середня ставка перевищила 1500 євро на місяць, а родини витрачають на житло 70% і більше доходу.
Типова двокімнатна квартира в периферійних районах коштує від 1600 до 2000 євро щомісяця. Це виявило фундаментальний конфлікт між комерційною логікою девелопменту та доступністю житла — проблему, з якою зіткнулися великі европейські метрополіси. Мадридська влада спробувала відповісти програмою Vive de la Comunidad, яка передбачає передачу муніципальної землі приватним забудовникам на умовах довгострокової оренди.
За перші чотири роки програми збудовано 5,2 тисячі квартир. На папері це виглядає як рішення: оренда обходиться на 40% дешевше за ринкову (750–1300 євро залежно від площі). Однак навіть зі знижками програма виключила найбідніших. Щоб орендувати таку квартиру, потрібно мати чистий дохід не менше 2300 євро на місяць — поріг, недосяжний для робочого класу та молоді. Профспілка орендарів Мадрида назвала це рішенням для «умовно середнього класу», а не для тих, хто реально бідує.
Розбіжність у числах учасників протесту — мерія налічила 23 тисячи, організатори ж говорять про 80–100 тисяч — сигналізує про глибину напруги на ринку. Найбільше це означає для девелоперів: державні програми зі знижками обмежують маржу, але не розв’язують попит робітничого класу. Інвесторам варто стежити за розвитком: послідуючі протести планують у десятках іспанських міст, що може призвести до жорсткіших регуляцій і межі рентабельності орендних проектів.
